ЦИФРОВІ ДАНІ ТА ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Анотація
Некіт Катерина Георгіївна
ЦИФРОВІ ДАНІ ТА ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Статтю присвячено визначенню правової природи новітнього об’єкта цивільних відносин – цифрових
даних – і їх співвідношення з категорією «інформація». Проаналізовано можливість поширення правового режиму
власності на інформацію як загальну категорію та цифрові дані як особливий вид інформації. Досліджено доктри-
нальну дискусію навколо визначення правової природи інформації. Вивчено підходи до визначення поняття й
ознак інформації. Зроблено висновок, що деякі види інформації в жодному разі не можуть виступати об’єктами
права власності й узагалі розглядатися як об’єкти цивільного обігу. Водночас на деякі види інформації доцільно
поширити режим права власності, що більшою мірою відповідає потребам інформаційного суспільства. В інфор-
маційному суспільстві інформація модифікується й набуває нових характеристик, раніше їй не властивих, що
може змінити уявлення про її правову природу. Зроблено висновок про необхідність у сучасних умовах розріз-
няти поняття інформації та даних. Необхідно відрізняти категорію інформації як знання й цифрових об’єктів, які
тільки за формою свого існування є інформацією. Будь-яка інформація є обробленими даними, у суб’єктивному
сприйнятті крізь призму особистого досвіду та цінностей така інформація може перетворюватися на знання, що
визначає її характерні властивості як специфічного об’єкта цивільних правовідносин. Разом із тим не будь-які
дані підлягають обробці з метою перетворення на інформацію, що має здатність перетворитися на знання. Так
звані цифрові дані є сукупністю символів, цінність яких визначається виключно попитом на них. Такі дані, будучи
інформацією лише за формою, а не за змістом, набувають специфічних властивостей. Для них не є характерними
ті ознаки, які властиві інформації в її класичному розумінні. Вони не піддаються моральному старінню, не можуть
необмежено поширюватися, що обумовлено специфікою технологій, можуть бути знищені, мають вичерпний
характер і, що вкрай важливо, можуть бути відділені від особи, яка їх передає. Тобто такого роду даними можна
розпоряджатися аналогічно тому, як відбувається розпорядження матеріальними речами. З урахуванням визна-
чених у статті властивостей та ознак цифрових даних зроблено висновок про допустимість уважати їх особливого
роду безтілесними речами – цифровими речами, або квазіречами. Відповідно, на ці об’єкти може бути поши-
рений режим власності, оскільки за своїми властивостями вони відрізняються від інформації в її усталеному
розумінні та наближаються за ознаками до речей матеріального світу.
Посилання
Москва, 2019. 394 с.
2. Мефодьева К.А. Цифровые данные как объект правового регулирования в Германии, США и России : дисс. … канд. юрид.
Наук : 12.00.03. Москва, 2019. 228 с.
3. Рожкова М.А. Информация как объект гражданских прав, или Что надо менять в гражданском праве. Закон.ру. 2018. 6 но-
ября. URL: https://zakon.ru/blog/2018/11/06.
4. Москалец М.А. Субъективные права и объекты права собственности. Вестник Пермского университета. Серия «Юриди-
ческие науки». 2010 Вып. 2(8). URL: http://www.jurvestnik.psu.ru/index.php/ru/-28-2010/5-2010-12-01-13-31-58/-2-8-2010/62-
subektivnye-prava-i-obekty-prava-sobstvennosti.
5. Спасибо-Фатєєва І.В. Трансформери власності в індивідуально-суспільному аспекті. Вісник Академії правових наук Украї-
ни. Харків : Право, 2006. № 1 (44). С. 91–100.
6. Шимон С.І. Теорія майнових прав як об’єктів цивільних правовідносин. Київ : Юрінком Інтер, 2014. 664 с.
7. Кохановська О.В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні : автореф. дис. … докт. юрид. Наук :
12.00.03. Київ, 2006. 39 с. URL:http://referatu.net.ua/referats/7569/165907.
8. Петров Є.В. Інформація як об’єкт цивільно-правових відносин : автореф. дис. … канд. юрид. Наук : 12.00.03. Харків, 2003.
24 с.
9. Case Fairstar Heavy Transport NV v Adkins. [2013] EWCA Civ 886. URL: http://www.bailii.org/ew/cases/EWCA/
Civ/2013/886.html.
10. Case Tucows. Com Co. v. Lojas Renner S.A. [2011] ONCA 548. URL: https://www.lexology.com/library/detail.aspx?g=f861fbb2-
9861-404f-aab5-2f06ac595a8c.
11. Mummery J. Property in Information Age. Modern studies in Property Law. 2015. Vol. 8. P. 3–12.
12. Palka P. Virtual property: towards a general theory. PhD. Florence : European University Institute. 240 p. URL: http://cadmus.eui.
eu/bitstream/handle/1814/49664/Palka_2017.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
13. Информационная асимметрия. URL: http://www.economicportal.ru/ponyatiya-all/informaconnaya-assimetriya.html.
14. Яременко О.І. Інформація як об’єкт права власності в Україні. Правова інформатика. 2008. № 4 (20). С. 15–22.
15. Баранов А.А., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Права человека и защита персональных данных. Киев : Государственный коми-
тет связи и информатизации Украины, 2000. 280 с.
16. Копылов В.А. Информационное право. Москва : Юристъ, 2005. 512 с.
17. Заіка Ю., Скрипник В. Інформація в системі об’єктів цивільних прав. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 1.
С. 240–245.
18. Побережник А. Гудвіл – грошове визначення ділової репутації компанії. Юрист & Закон. 2019. № 28. URL: https://
uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA012937.
19. Боер В.М., Павельева О.Г. Информационное право : учебное пособие. Санкт-Петербург : ГУАП, 2006. Ч. 1. 116 с.
20. Мурзин Д.В. Ценные бумаги – бестелесные вещи. Правовые проблемы современной теории ценных бумаг. Москва : Статут,
1998. 176 с.
21. Некіт К.Г. Особливості змісту та здійснення права віртуальної власності. Часопис цивілістики. 2019. № 32. C. 86–92.
