ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПЕРЕВІЗНИКА У СФЕРІ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПОВІТРЯНИМ ТРАНСПОРТОМ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Приленський Ігор Генріхович

doi:10.32837/chc.v0i42.430

Приленський Ігор Генріхович Національний університет «Одеська юридична академія»

DOI: https://doi.org/10.32837/chc.v0i42.430

Ключові слова: цивільне право, цивільні правовідносини, цивільно-правова відповідальність, договір, цивіль- но-правовий договір, перевезення, повітряний транспорт, перевізник

Анотація

Приленський Ігор Генріхович
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПЕРЕВІЗНИКА У СФЕРІ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПОВІТРЯНИМ
ТРАНСПОРТОМ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
У статті розглядаються особливості правового регулювання відповідальності перевізника у сфері перевезень
повітряним транспортом за законодавством України, де встановлено, що перевезення пасажирів є специфічною
сферою цивільно-правового регулювання. Повітряні перевезення здійснюються на підставі договору, загальні
положення про який містяться в нормах глави 64 ЦК України.
Акцентовано увагу на тому, що, відповідно до договору повітряного перевезення, усі учасники мають дотри-
муватися загальних правил, про які не повинні забувати ні перевізник, ні його клієнти. При цьому визначення
повітряного перевізника закріплено в ПК України, Правилах повітряних перевезень пасажирів і багажу.
Визначено, що повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує пові-
тряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки.
Установлено, що належне виконання сторонами обов’язків, які випливають із договору повітряного переве-
зення або з норм транспортного законодавства, призводить до припинення зобов’язання з перевезення вантажу
та досягнення учасниками цілей договору.
Цивільно-правова відповідальність застосовується за порушення зобов’язань сторонами договору повітряного
перевезення. Підстави й випадки застосування цивільно-правової відповідальності за порушення транспортних
зобов’язань регламентується ЦК України, Законом України «Про транспорт» та іншими законами, транспортними
кодексами і статутами, а також відомчими актами Міністерства інфраструктури України. Щодо меж відповідаль-
ності перевізника, то вони поширюються як на затримку вантажу, багажу, пасажира, так і на заподіяння шкоди
вантажу, багажу, пасажиру. Також існують випадки, при настанні яких перевізник повністю або частково звільня-
ється від відповідальності. Такі випадки звільнення від відповідальності перевізника мали б бути передбачені на
рівні ЦК України або ПК України.
Проведена систематизація джерел регулювання повітряних перевезень, що дає змогу простежити тенденції
зближення національного й міжнародного законодавства у сфері повітряних перевезень. Тому приділено увагу
уніфікації норм національного законодавства й міжнародних конвенцій та інших угод, які регулюють повітряні
перевезення.
Наголошується, що, незважаючи на досить «прогресивні» норми українського законодавства, яке втілює між-
народні стандарти надання послуг з перевезення, можливість притягнення українського перевізника до відпові-
дальності є вкрай низькою. Причин для цього достатньо. Насамперед це необізнаність пасажирів про свої права
та неможливість отримати правдиву й чітку інформацію від перевізника, зокрема про дійсні причини затримки
чи скасування рейсу.
Зазначено, що на сучасному етапі правове регулювання відповідальності за шкоду, заподіяну під час пові-
тряного перевезення, потребує вдосконалення, більш детальної регламентації. Національне законодавство має
гармонійно поєднуватися з міжнародним і відображати сучасні тенденції та сприяти прогресивному розвитку
цивільної авіації.

Біографія автора

Приленський Ігор Генріхович, Національний університет «Одеська юридична академія»

аспірант кафедри цивільного права

Посилання

1. Цивільний кодекс України : Закон України вiд 16.01.2003. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40–44. Ст. 356.
2. Самойленко Г.В. Договір перевезення вантажу: реальний чи консенсуальним? Вісник Запорізького національного універси-
тету. 2010. № 3. С. 103–108.
3. Шульженко Ф.П., Гайдулін О.О., Кундрик Р.С. Транспортне право. URL: http://chitalka.net.ua/zmist/178.html.
4. Артемюк Л.Г. Особливості договору перевезення пасажирів і багажу повітряним транспортом. Право України. 2012. № 2.
С. 41–45.
5. Зелениця В.А. Легальне визначення договору повітряного перевезення. Юридичний вісник. 2014. № 3. С. 405–408.
6. Луць В.В. Договірне право України: сучасний стан і тенденції розвитку. Юридичний вісник. Серія «Повітряне і космічне
право». 2010. № 2. С. 52–55.
7. Про затвердження Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу» :
Наказ Державної авіаційної служби України. Офіційний вісник України. № 18. Ст. 625.
8. Грибнов В.П. Захист прав за договором перевезення. URL: http://www.twirpx.com/file/1740303/.
9. Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень. URL: https://zakon.rada.gov.
ua/laws/show/995_181#Text.
10. Протокол про внесення правок до Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних пере-
везень. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_562#Text.
11. Малеев Ю.Н. Международное воздушное право. Вопросы теории и практики. Москва : Международные отношения, 1986.
С. 183–195.
12. Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень : Закон України від 10.12.2002.
Відомості Верховної Ради України. 2002. № 16. Ст. 113.
13. Транспортне право України : навчальний посібник. Київ : Атіка, 2011. 292 с.