ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОПУСТИМОСТІ ТА ДОСТОВІРНОСТІ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ У ЗАКОНОДАВСТВІ МАЛАЙЗІЇ ТА РЕСПУБЛІКИ СІНГАПУР

  • Московчук Дмитро Олександрович Національний університет «Одеська юридична академія»
Ключові слова: достовірність доказів, допустимість доказів, закордонний досвід, електронні докази

Анотація

У статті розглядаються два основні аспекти електронних доказів, такі як допустимість таких доказів у судах і достовірність. В обох аспектах сферою обговорення будуть закони Малайзії та Сінгапуру. Нормами, що передба­чають електронні докази в Малайзії, є Закон про докази 1950 р., тоді як для Республіки Сінгапур є Указ № 3 «Про докази» 1893 р., що за Законом № 7 від 25 серпня 1997 р. «Про внесення змін і доповнень» набув статусу закону і є чинним досі зі змінами та доповненнями від 06 травня 2019 р. Завдяки порівняльно-правовим методами досліджень розробляються відповідні правові положення для кожної національної системи й обговорюються чис­ленні випадки і винятки, щоб проілюструвати застосування таких норм при визнанні й автентифікації електро­нних доказів у судах Малайзії та Сінгапуру.

Показано, що докази за законодавством Сінгапуру розуміються як засоби доказування, причому тільки в усній і документальній формі. Формально із цього визначення випливає, що матеріальні предмети, які розглядають у теорії як речові докази, виключені з загального переліку засобів доказування. Ще одним недоліком такого визначення є його обмеженість. Доведено, що у цьому Законі приділяється увага процесуальній формі доказів, але не розкрива­ється їх зміст, проте самі по собі показання свідків чи текст документа є лише способом передачі інформації про факт.

Визначено дефініцію та функції комп’ютера за законодавство Малайзії. Розкрито терміни, що означають зна­чення комп’ютерних доказів, зокрема такі як роздруківка на комп’ютері, вихідні дані комп’ютера та комп’ютерні

 

 

докази. Розглянуто судові прецеденти визнання допустимості електронних доказів і їх достовірності. Також у статті роз'яснені невід'ємні частини, які слід додати до відповідних комп'ютерних доказів, згідно з якими суд може зро­бити будь-який розумний висновок з обставин, що стосуються документа або заяви, котра включає спосіб і мету його створення, його точність чи інше. Проаналізовано порядок використання сертифіката від особи, відповідаль­ної за роботу комп'ютера, а також винятки із цієї норми, які застосовуються судами Малайзії.

Біографія автора

Московчук Дмитро Олександрович, Національний університет «Одеська юридична академія»

асистент кафедри цивільного процесу,

заступник декана факультету цивільної та господарської юстиції

Посилання

1. Evidence Act of the Republic of Singapore (Chapter 97). Original Enactment: Ordinance 3 of 1893. Revised edition 1997. URL: https://sso.agc.gov. sg/Act/EA1893?ProvIds=legis#legis.
2. Monir M. Text book on The Law of Evidence. 8th ed. / by M. Batra. New Delhi: Universal Law Publishing Co. Prt. Ltd. 2010. P. 14.
3. Mohamad, A.M. (2019). Admissibility and Authenticity of Electronic Evidence in the Courts of Malaysia and United Kingdom. International Journal of Law, Government and Communication. 2019. № 4 (15). Р. 121-129.
4. Radhakrishna, G. Digital evidence in Malaysia. Digital Evidence & Elec. Signature L. Rev., 2012. 9, 31.
5. Sethia, A. Rethinking admissibility of electronic evidence. International Journal of Law and Information Technology. 2016. № 24 (3). Р 229-250
6. Mohamed, D. Computer evidence: Issues and challenges in the present and in the future. LNS (A) lxvii, 2011.
Опубліковано
2021-08-06
Розділ
Статті