ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИМОГ, ЯКІ ВИСУВАЮТЬСЯ ДО КАНДИДАТІВ В УСИНОВЛЮВАЧІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ І ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Анотація

Стаття присвячена порівняльно-правовій характеристиці вимог, які висуваються до кандидатів в усиновлювачі за сімейним законодавством України та Турецької Республіки. Зокрема, у статті були проаналізовані норми Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу Турецької Республіки, точки зору деяких українських і турецьких науковців, які присвятили свої праці питанням вивчення різноманітних правових аспектів здійснення усиновлення в Україні та світі, в тому числі аналізу вимог, які висуваються до кандидатів в усиновлювачі. Беручи до уваги принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини, закріплений у Конвенції про права дитини, яка була ратифікована Україною та Турецькою Республікою, у статті окремо було приділено увагу застосуванню цього принципу в законодавствах обох країн.

У результаті дослідження було доведено, що законодавці України та Туреччини, висуваючи до кандидатів в усиновлювачі такі високі вимоги, насамперед керуються принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Наступне, що заслуговувало на увагу, – це вік для кандидатів в усиновлювачі. По-перше, було виявлено, що мінімальний вік, в якому особа може стати усиновлювачем, згідно з нормами турецького законодавства дещо відрізняється від тих, які висуваються українським, а саме за турецьким законодавством мінімальний вік не суттєво, але вище. По-друге, було проаналізовано різницю у віці між усиновленим та усиновителем. Як результат, у турецькому законодавстві така різниця вище та висуваються додаткові вимоги до кандидата в усиновлювачі.

Було визначено, що в Україні та Туреччині якнайкращим інтересам дитини відповідає сімейне виховання, тому пріоритет в усиновленні віддається подружжю. Щодо усиновлення одним із подружжя було з’ясовано, що в Цивільному кодексі Туреччини висуваються такі вимоги, в основі яких дійсно лежить відсутність другого із подружжя в житті дитини, і як результат не прийняття участі в її вихованні. Отже, мету статті було досягнуто, а саме було проведене дослідження та порівняльно-правова характеристика вимог, які висуваються до кандидатів в усиновлювачі за законодавством України та Турецької Республіки.