АЛІМЕНТНИЙ ВИКОНАВЧИЙ НАПИС НОТАРІУСА: ІДЕЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Анотація

Стаття присвячена порівняльному аналізу стягнення аліментів на дитину у судовому порядку та на підставі аліментного договору. Досліджуються пільги, які передбачені національним законодавством для стягувачів аліментів за судовим рішенням, та заходи примусу, які накладаються на платника аліментів за невиконання судового рішення. Аналізуються правові наслідки порушення платником аліментів договору про їх сплату. 

Робиться висновок, що законодавець передбачив низку ефективних заходів впливу на платника аліментів, які стягуються саме на підставі судового рішення. Можливості одержувача аліментів на підставі аліментного договору щодо його примусового виконання є незначними і не відрізняються від стягнення грошової заборгованості, яка виникла на підставі будь-якого іншого договору. Аналізується ефективність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на аліментному договорі, та робиться висновок, що він може бути застосований лише щодо прострочених аліментних платежів, тобто минулих платежів, які не були здійснені. Крім того, наголошується, що до платника аліментів за договором не застосовується абсолютна більшість заходів впливу, які застосовуються до платника аліментів за судовим рішенням.

Насамкінець автор пропонує запровадити у національне законодавство аліментний виконавчий напис нотаріуса як особливий позасудовий інструмент стягнення аліментів на підставі аліментного договору. Його зміст має полягати у можливості стягнути аліменти на майбутнє (аналогічно до судового рішення) в разі наявності у платника заборгованості у сумі щонайменше трьох місячних платежів. У подальшому аліментний виконавчий напис повинен виконуватися не «разово», а як «постійний» виконавчий документ, тобто так само, як і судове рішення про стягнення аліментів. Порядок виконання аліментного виконавчого напису повинен передбачати можливість застосування тих самих заходів впливу щодо платника аліментів, як і у випадку виконання судового рішення.